Тепер міркування та сльози баронеси після від'їзду Кревеля мусять бути цілком зрозумілі. Бідна жінка вже два роки почувала себе край безодні, але гадала, що це торкається тільки її самої. Вона не знала, як сталося синове одружіння, не знала про звязок Гектора з жадібною Жозефою; нарешті, надіялась, що ніхто в світі не знає її лиха. Та коли Кревель так одверто говорить про баронове марнотратство, то Гектор може втратити пошану. В грубій мові колишнього, роздратованого парфюмера їй вбачалось те гидке кумівство, що спричинилось до шлюбу молодого адвоката. Дві пропащі дівчини були святильницями цього союзу, запропонованого підчас оргії серед ганебних фамільярностів двох п'яних старих! „Він забуває про Гортензію“, подумала вона, „а проте бачить її що-дня. Чи й чоловіка їй шукатиме в своїх ледащиць?“ В цю мить у ній говорила мати, міцніша за жінку, бо вона бачила Гортензію, що сміялася з кузиною Бетою божевільним сміхом безтурботної молодости, і знала, що це нервовий сміх — також страшна ознака, як і мрійні сльози самотньої гулянки в саді.
Гортензія була подібна на матір, але волосся мала золотаве, кучеряве з природи й пишне на предиво. Шкіра її своїм блиском нагадувала перламут. В ній почувався плід чесного шлюбу, бла-
