Два нариси, які вам присвячую, є дві вічні сторони того самого факту. Homo duplex, — сказав наш великий Бюфон — чому-ж не додати: Res duplex? Все двоїсте, навіть правда. Так і Мольєр подає нам завжди дві сторони всякої людської проблеми; наслідуючи його, Дідро написав колись: „Це не оповідання“, може бути свій шедевр, де малює величну постать панни Ляшо, забитої від Ґардана, поруч чудового коханця, забитого від своєї любки. Отже й мої дві новелі протилежнопаристі, як близнята різної стати. Це — літературна фантазія, якій можна один раз віддатись, зокрема в творі, де пробуєш виявити всі ті форми, що правлять думці за вбрання. Людські суперечки походять здебільшого від того, що існують заразом і вчені, і неуки, з яких кожен спроможний бачити тільки одну сторону фактів та ідей, і кожен допевняється, що та сторона, яку він бачить, є єдино правдива, єдино добра. Так само й святе письмо проголосило пророче слово: „Бог віддасть світ на змагання“. Признаюсь, що ради одного цього уступу з святого письма папський престол мав-би доручити вам керування обома канцеляріями, підлягаючи цьому реченню, розтлумаченому 1814 року наказом Луї XVIII.
Хай-же ваш розум, хай притаманна вам поезія сприяють обом нарисам „Бідних родичів“
де-Бальзака.
Серпень–вересень, 1846.
