серці, де вона, мати, лишилась не як радість, а як обов'язок. В безлічі випадків, у дрібницях навіть, вона почувала зневажливе ставлення графині до себе, невдячність, яку маркіза, мабуть, уважала ніби за кару. Вона шукала виправдання дочці в промислі божому, аби тільки й далі обожнювати руку, що її била. Цього ранку вона про все згадала, і все знову так глибоко вразило її серце, що келех його, налитий горем, мусів политися через вінця, коли в нього впаде ще якась хоч невеличка мука. Один холодний погляд міг убити маркізу. Важко змалювати такі родинні факти, але може досить буде кількох з них, щоб виявити їх усі. Наприклад, маркіза, що вже недочувала, ніколи не могла добитись, щоб Моіна розмовляла з нею голосніше і коли вона одного разу з наівністю недужої людини попросила дочку повторити якесь речення, якого не розібрала зовсім, графиня послухалась її, але так невдоволено, що маркіза д'Еглемон ніколи вже не дозволила собі повторити своє скромне прохання. З того дня, коли Моіна розповідала про щось або розмовляла, маркіза старалась підійти до неї ближче, але графині часто ніби в тяготу була ця неміч, якою вона необачно докоряла матері. Цей один з безлічі приклад міг уразити тільки материнське серце. Все це пройшло б, мабуть, поза очима спостерігача, бо то були відтінки, непомітні для всіх очей, крім жіночих. Якось, коли пані д'Еглемон сказала дочці, що до неї приїздила принцеса де-Кадіньян, Моіна тільки скрикнула: «Що! Вона до вас приїздила?» У вигляді, з яким ці слова сказано, в самому їх тоні злегка бринів подив і елегантна зневага, які виникають з філантропічних почуттів у молодих і ніжних серцях замість звичаю дикунів, що вбивають своїх старих, які вже не можуть утриматись на гілці дерева, коли його добре струснути. Пані д'Еглемон підвелася, всміхнулася і вийшла, щоб поплакати нишком. Добре виховані люди, а надто жінки, виявляють свої чуття тільки непомітними дотиками, але й по них дуже легко відгадати рухи їхнього серця тим, хто може знайти в своєму житті становище, аналогічне до того, в якому була ця вбита мати. Пригнічена своїми спогадами, пані д'Еглемон знайшла один із тих мікроско-
203
