цвіли блідим цвітом, а це надавало обстанові ще більшої гармонії, домішувало чогось сумного й ніжного до картини цього вікна з двома обличчями в його просвіті. Глянувши мимохідь на цю обстанову, прохожий, хоч би й сутий егоіст, пізнавав цілковито образ життя, яким живе в Парижі робітничий клас, бо вишивальниця, здавалось, жила тільки з своєї голки. Небагато людей доходило до турнікету, не спитавши себе, як могла зберегти рум'янець дівчина, що жила в тому підвалі; а коли сюдою проходив студент до Латинського кварталу, то порівнював палкою уявою це сіре рослинне животіння з життям плюща, що в'ється по холодних мурах, або з життям приречених на працю селян, що родяться, роблять і вмирають, невідомі тому світові, який вони годують. Рантьє думав, озирнувши будинок поглядом власника:
— Що станеться з цими двома жінками, якщо вишивання не буде в моді?
Серед людей, що через свою службу в ратуші або в суді з'являлися певної години на цій вулиці, чи то йдучи на посаду, чи то поспішаючи додому, може бути й траплялося якесь милосердне серце. Може бути, якийсь удівець або сорокалітній Адоній[1], збагнувши всю глибінь цього нещасливого життя, міркував собі, що гірке становище матері й дочки дасть йому змогу легко заволодіти простушкою-робітницею, чиї прудкі й пухкі ручки, свіженька шийка та біле тіло, принадний наслідок життя на несонячній вулиці, його чарували. Може бути також, якийнебудь урядовець з тисячею двісті франками платні, щоденний свідок її старанної роботи, оцінив чистоту її життя і чекав підвищення, щоб поєднати своє сіреньке з її сіреньким життям, запопадливу працю з такою самою працею, але й підтримати це існування чоловічою рукою та тихою любов'ю, такою самою безбарвною, як квіти на її вікні. Невиразні надії світилися в тьмяних сірих очах старої матері. Вранці після вбогого сніданку вона бралася до свого тамбуру більше з пристойності, ніж для потреби,
214
- ↑ Міфічний молодий грек дивної краси.
