Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/232

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Роже, цій скарбниці доброти. Ніколи вона не бажала ні уборів, ні діамантів і відмовилася розкошувати екіпажем, що не раз і не два був запропонований її гордощам. Чекати на балконі екіпажа Роже, ходити з ним до театру, гуляти разом гарної днини паризькими околицями, сподіватись бачити його, бачитися з ним і знов сподіватися — ось історія її життя, бідного на події, але наповненого коханням.

Вколисуючи на колінах пісенькою свою дівчинку, що народилася тому кілька місяців, вона з утіхою викликала спогади минулого. Найрадше зупинялась вона на вересні місяці, на тій порі, коли Роже шороку возив її до Бельфею, щоб провести там ті чудові дні, які, здається, належать до всіх сезонів року. Природа тоді щедра і на квіти, і на овочі, вечори теплі, ранки м'які, і часто блиск літа супроводить меланхолію осені. Першим часом свого кохання Кароліна пояснювала рівний настрій та лагідність, що їх увесь час виявляв Роже, тим, що їхні побачення, завжди такі бажані, були нечасті і що їхній спосіб життя не змушував їх нерозлучно бути вкупі, як це звичайно буває в подружжі. Вона пригадала тоді з насолодою, як охоплена марним страхом, стежила за ним, тремтячи, під час їхнього першого перебування в маленькому маєтку в Гатіне: даремне шпигунство кохання! Кожен з цих місяців щастя, промайнув, як сон серед нічим не порушеного блаженства. Вона завжди бачила в цього доброго чоловіка на устах посмішку, яка здавалася луною її власних посмішок. На спогад про ці картини, що надто яскраво воскресли, її очі пойнялися сльозами: їй здавалось, що вона недосить його кохає, і в нещасті свого двозначного становища їй хотілося убачати щось ніби податок, який доля поклала на її кохання. Кінець-кінцем, непоборна цікавість примусила її тисячний раз дошукуватись подій, що через них такий люблячий чоловік, як Роже, мусів утішатися тільки з таємного, незаконного щастя. Вона вигадувала безліч причин — саме для того, щоб відхилити від себе дійсну, давно вже вгадану причину, в яку вона пробувала не вірити. Вона підвелася, тримаючи на руках заснулу дитину, і пішла

235