Перейти до вмісту

Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/247

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

лював це напрочуд правильне обличчя овалом, утвореним чорною шовковою стрічкою, зав'язаною під маленьким підборіддям з ямкою. Блідозолотаве волосся поділялося на вузькому, але дуже гарненькому чолі двома пасмами, що спадали на щоки, як тінь від листу на жмут квіток. Брівні дуги були окреслені з тією правильністю, що чарує нас на вродливих китайських обличчях. Майже орлиний ніс мав надиво тверді обриси, а уста скидалися на дві рожеві лінії, з любов'ю проведені витонченим пензлем. Блакитні очі світилися чеснотою. Якщо Гранвіль і помітив на цьому обличчі певну суворість, то міг віднести її до побожних почуттів, якими була опанована в той час Анжеліка. Святі слова молитви вилітали в неї між двома разками перлів, звідки здіймалася в холодному повітрі ніби хмарка запашності. Молодик мимоволі спробував нахилитися, щоб вдихнути цей божественний подих. Цей рух привернув увагу дівчини, і її пильний погляд, піднесений до олтаря, обернувся до Гранвіля; його трудно було розглянути у сутінках, але вона пізнала товариша свого дитинства. Спогад, могутніший за молитву, надав надзвичайного блиску її обличчю: вона почервоніла. Адвокат здригнувся з радості, коли побачив, що надії на загробне життя подолані надіями на кохання і що побожність перед святинею поступилася земним спогадам. Але недовгі були його перемоги — Анжеліка спустила вуаль, її обличчя набрало спокійного вигляду, вона знову заспівала, і в тембрі її голосу не почулося ніякого хвилювання. Гранвіль опинився перед деспотичною владою бажання, і всі його розважливі міркування зникли. Коли служба кінчилася, його нетерпіння вже так збільшилось, що він, не даючи паніям самим вернутися додому, зараз же підійшов привітатися до своєї «дружиноньки». Несміливе відновлення знайомства з того й з того боку відбулося на паперті собору в колі віруючих. Пані Бонтан затремтіла від гордості, беручи під руку графа де-Гранвіля, який змушений був подати їй ту руку при всіх, дуже гніваючись на сина за його малопристойне нетерпіння. Впродовж двох тижнів, що проминули від офіційного іменування молодого віконта де-Гранвіля, наре-

250