Перейти до вмісту

Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/251

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ніякого смаку. Бажаючи виправдати дружину, молодик вернувся й ще раз оглянув довгий і високий передпокій, що вів до помешкання. Колір дерев'яних оздоб, що його дружина замовила малярові, був надто темний, а густо-зелений оксамит на лавах надавав ще більшої суворості цій кімнаті, яка, хоч і не була сама з себе важлива, проте давала уявлення про дім так само, як про розум людини дає уявлення її перше речення. Передпокій, це ніби передмова, вона має про все оповіщати, але нічого не обіцяти. Молодий товариш прокурора запитав себе, як могла його дружина вибрати лампу з античним ліхтарем, що стояла серед цієї голої кімнати, викладеної білим і чорним мармуром, обклеєної шпалерами, де намальовані купи каміння, порослого де-не-де зеленим мохом. На одній стіні висів розкішний, але старий барометр, мов би на те, щоб ще дужче підкреслити її порожнечу. Побачивши все це, молодик глянув на дружину й помітив, що вона дуже задоволена з червоних галунів, якими оторочено перкалеві завіси, вельми задоволена з барометра та пристойної статуї, яка була оздобою готичної груби, і йому не стало варварської сміливості розбити такі сильні ілюзії. Замість засудити дружину, Гранвіль засудив себе самого; він обвинуватив себе в тому, що не виконав свого найпершого обов'язку — не керував у Парижі першими кроками дівчини, вихованої в Беє. Чи ж важко уявити собі після цього зразка обстанову по інших кімнатах? Чого можна було сподіватися від молодої жінки, що тремтіла від вигляду голих ніг каріатиди і палко протестувала проти свічника, лампи чи меблів, як тільки помічала десь голизну єгіпетського торсу. 3а цієї доби школа Давіда доходила апогею своєї слави, все у Франції мало відбиток правильності його рисунку, його закоханості в античних формах, яка зробила з його малярства мов би кольорову скульптуру. Жоден з усіх утворів імператорської розкоші не дістав призначення у пані де-Гранвіль. Величезний квадратовий зал в її готелі зберіг збляклі біло-золоті оздоби часів Луі XV і незчисленні ромбуваті гратки й приїсні фестони, витвір безплідної плодовитості архітектових олів-

254