давнє законодавство! Але відтоді, як це буває, побут змінив закони. За притулок перелюбові став трон, і розвиток цього привабливого злочину відзначив послаблення догм католицької церкви. Тепер там, де церква вимагає в провинної жінки лише щирого каяття, суспільство обмежується тим, що ганьбить її, але не карає. Щоправда, закон ще засуджує винних, але не жахає їх. Одно слово, є дві моралі — мораль світська й мораль Кодексу. Там, де Кодекс слабий — визнаю це разом з нашим добрим абатом — там світ зухвалий і глузливий. Мало є суддів, яким не хотілося б зробити той злочин, що вони засуджують з усім запалом своїх досить лагідних вироків. Світ, який заперечує закон і своїми святами, і своїми звичаями, і своїми втіхами, — суворіший від Кодексу й церкви; він карає невправність і заохочує лицемірство. На мою думку, треба від початку й до кінця переінакшити економічну сторону закону про шлюб. Може бути, французький закон був би досконалим, якби він позбавив дочок права діставати спадщину.
— Ми троє добре знаємо цю справу, — сміючись сказав граф де-Гранвіль. — У мене дружина, з якою я не можу жити; у Серізі дружина, яка з ним не хоче жити; щождо тебе, Октаве, то твоя тебе покинула. Отже ми втрьох втілюємо всі відміни шлюбних стосунків між подружжям; тому, певне, всі ми ввійдемо, до складу комісії, якщо колись знову стане питання про розлуку!
Виделка в графа Октава впала на склянку, розбила її, розбила й тарілку. Граф зблід, як смерть, і гнівно глянув на графа де-Гранвіля, показуючи очима на мене; я постеріг той погляд.
— Даруйте, друже, я забув про Моріса, — сказав пан де-Гранвіль. — Серізі і я стали твоїми спільниками після того, як були в тебе свідками, тож я не думав, що про це нескромно буде згадати при двох шановних священиках.
Граф де-Серізі перевів мову на інше, розповів, чого він тільки не робив, щоб догодити дружині, але все було марно. Цей старик зробив висновок, що не можна підкорити законам людські симпатії та антипатії, і дійшов висновку, що
