Перейти до вмісту

Сторінка:Бальзак. Тридцятилітня жінка (1934).djvu/444

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

дружину, і його глузування було досить грунтовне: він справляв таке вражіння на це молоде й ніжне створіння, що при ньому або віч-на-віч з ним вона тремтіла. Заклопотана своїм надто великим бажанням подобатись, вона почувала, що її розум і знання знічуються в цьому єдиному почуттю. Вірність Огюстіни навіть відражала її невірного чоловіка, який, здавалось, заохочував її провинитися, розцінюючи її доброчесність, як нечутливість. Даремно силкувалась Огюстіна відмовитись від свого розуму, підкоритись цілковито примхам і фантазіям свого чоловіка і принести себе в жертву його гонорові — вона не пожала плоду своїх жертв. Може вони вдвох пропустили ту хвилину, коли душі можуть зрозуміти одна одну. Одного дня надто чутливе серце молодої дружини дістало один з тих ударів, які так дуже напружують зв'язок почуття, що він ніби уривається. Вона стала цуратися людей. Та незабаром їй у голову впала нещасна думка шукати порад і заспокоєння в лоні своєї родини.

Отже, одного ранку вона пішла до чудернацького фасаду скромного й мовчазного будинку, де минуло її дитинство. Вона зідхнула, побачивши те вікно, звідки колись послала перший поцілунок тому, хто окривав тепер її життя великою славою і великим лихом. Ніщо не змінилося в печері, де процвітала, проте, торгівля сукном. Огюстінина сестра сиділа за старовинною конторкою на материному місці. Молода страдниця застала свого швагра з пером за вухом; він ледве слухав її, такий бо був заклопотаний, — навколо нього видно було страшні ознаки складання інвентаря, і він незабаром зник, перепрошуючи. Сестра зустріла її досить холодно і виявила до неї певну неприязнь. Справді, блискуча Огюстіна, що їздила гарним екіпажем, завжди навідувала сестру тільки на хвилинку. Дружина обачного Леба уявила собі, що основна причина цього ранкового візиту є гроші, і в розмові спробувала додержувати стриманого тону, який примусив Огюстіну не раз посміхнутися. Художникова дружина побачила, що, за винятком пелюсток на чепці, її мати знайшла у Віржіні наступницю, яка зберегла честь «Пустуна-кота». За сніданком вона помітила в домашніх