як Огюстіна. А таємниці, що їх відкрила герцогиня, могли бути молодій жінці як корисні, так і згубні, бо лукава політика верхів громадянства не пасувала до неї так само, як і вузька розсудливість Жозефа Леба й нерозумна мораль пані Гійом. Дивний наслідок фальшивих становищ, до яких призводять нас у житті найменші порушення приписів здорового розуму. Огюстіна нагадувала тоді альпійського пастуха, захопленого лавиною: якщо він вагається або слухає крики своїх товаришів, то найчастіше він гине. В таких великих кризах серце розбивається або кам'яніє.
Пані Соммерв'є вернулась додому, охоплена таким хвилюванням, що й описати важко. Розмова з герцогинею де-Карільяно розбуркала силу протилежних думок у її голові. З нею було, як з баранами в байці: набравшись відваги у відсутності вовка, вона сама себе підбадьорувала й накреслювала чудові плани поведінки, вигадувала тисячу способів кокетства, навіть розмовляла з своїм чоловіком, знаходячи в далечині від нього всі джерела справжнього красномовства, яке ніколи не покидає жінок, але, згадуючи пильний і ясний Теодорів погляд, уже тремтіла. Коли питала, чи він дома, то задихалася. Дізнавшись, що чоловік не прийде обідати, вона відчула невимовну радість. Для неї, як і для злочинця, що подав касаційну скаргу на смертний присуд, відстрочка, хоч яка вона була коротка, здавалася цілим життям. Вона повісила свій портрет у себе в кімнаті й чекала чоловіка, віддаючись усім стражданням надії. Передчувала дуже добре, що ця спроба мусить вирішити її майбутнє, тому тремтіла від усякого шуму; навіть цокіт годинника, здавалося, викликав її жахи, міряючи їх. Вона пробувала обманити час безліччю способів, їй спало на думку так прибратися, щоб бути достоту подібною до портрета. Потім, знаючи неспокійний характер свого чоловіка, вона незвичайно освітлила свою кімнату, бувши певна, що цікавість приведе його де неї. Продзвонила північ, коли на покрик жокея відчинилися ворота готеля. Карета художника прогуркотіла по бруку мовчазного подвір'я.
