Словом, взнайте, пане Валентен, що мені пропонували нові багатства й нові титули, і взнайте також, що я ніколи більше вже не бачуся з тими особами, яким так невдало спало на думку говорити зі мною про кохання. Коли б моя прихильність була до вас легковажна, я не зробила б вам зауваження, в якім більше дружби, ніж гордощів. Коли жінка, гадаючи, що її кохають, заздалегідь одмовляється од завжди приємного почуття, вона важить наразитись на неприємність. Я знаю сцени Арсіної, Арамінти, тому знайома добре з тими відповідями, що можу почути в таких обставах; та я сподіваюся, що сьогодні про мене не буде погано думати людина вищого порядку, бо я відверто показала їй душу.
Вона висловлювалась байдуже, як адвокат, як нотар, що з'ясовує своїм клієнтам способи позову чи артикули контракту. Ясний і приємний тембр голосу не виявляв ні найменшого хвилювання, тільки обличчя й поведінка, завжди шляхетні і пристойні, здавались мені холодними, дипломатично сухими. Вона, без сумніву, обдумала слова й склала програму цієї сценки. О, мій любий друже, коли якимсь жінкам подобається розривати нам серце, коли вони дали собі обіт встромити туди кинджал та ще й повернути його в рані, — то вони гідні обожествлення, вони кохають, вони хочуть, щоб їх кохали. Коли-небудь вони нагородять нас за наші страждання, мовляв, як бог за добрі діла; вони в насолоді дадуть нам у сто разів більше за те зло, жорстокости якого вони знали ціну. Чи їхня злість не повна жаги? Але коли мучить нас жінка, що байдуже вбиває нас, — хіба це не люте скарання? Федора, сама того не знаючи, цього моменту топтала всі мої надії, розбивала все моє життя, руйнувала мою будучину з холодною
126
