привівши до нього кілька дам після затемнення сонця: „Будь ласка, почніть знову!“ Якого наслідку хочете ви досягти? Механіка має на меті прикладати закони руху або їх нейтралізувати. Що ж до самого руху, то я смиренно заявляю, що ми неспроможні визначити його. Встановивши це, ми спостерегли кілька постійних явищ, які рушають тверді тіла. Відновивши причини, що викликають такі явища, ми можемо передавати їм рушійну силу в розмірах певної швидкости, кидати й ділити їх просто або до безкінечности, зважаючи на те, чи розбиваємо їх, чи розтираємо на порох; потім їх скручувати, обертати їх біля самих себе, змінювати, стискувати, поширювати, розтягати. Ця наука будується на одному факті. Чи бачите ви цей шар? — говорив він далі. — Він тут, на цьому камені. Ось він тепер там. Яким іменем ми назвемо цю дію, таку природну фізично й таку надзвичайну з філософського погляду. Рух, пересування, переміщення. Яка пустославність у цих словах! Хіба назва — це вирішення? І проте ось у чім вся наука. Наші машини користуються чи розкладають цей акт цю дію. Це незначне явище, прикладене до мас, може зірвати Париж. Ми можемо збільшити швидкість силою і силу — швидкістю. Що таке сила й швидкість? Наша наука не може на це відповісти, однаково як і створити рух. Рух, який би він не був, — величезна енергія, а людина не винаходить енергії. Енергія єдина, як і рух — суть енергії. Все — рух: думка — рух, природа основана на рухові. Смерть — рух, хоч його мета нам мало відома. Якщо бог вічний, то вірте, що він завжди в рухові. Бог, може, і є рух. Ось чому рух нез'яснимий, як і він; як і він, глибокий, безмежний, незрозумілий, недіткливий. Хто коли-небудь торкався, зрозумів, змірив рух? Ми почуваємо його
