художників. Часом там подибуєш чарівні пейзажі, граційні і свіжі, що дуже одрізняються од похмурого краєвиду сумних гір. Приблизно за половину льє од села, Рафаель опинився в однім місці, де природа, жартівлива і радісна, як дитина, немов би з насолодою ховала свої скарби; побачивши це мальовниче й наївне пристановище, Рафаель поклав собі тут оселитись. Життя повинно було йти спокійно, вільно, плодотворно, як у рослини.
Уявіть собі перевернений конус, але гранітовий і широко вигнутий, як лоханка з краями, щербатими од вибагливих звивів: тут тераси рівні, без рослинности, голубуваті; по них сонячне проміння сковзається, як по свічаді; там скелі, побиті розколинами й зморщені од рівчаків, з них звішуються великі шматки лави, що ось-ось впадуть, повільно підточені дощовою водою, — вони часто завінчані кількома низькими деревцями, злученими вітром; потім і тут, і там темні й свіжі бескеди гір, підносять або букети каштанів, таких високих, як кедри, або жовтуваті гроти з розтуленою чорною й глибокою пащею, — вони обведені тереном, квітами, оздоблені зеленою смугою. В глибині чаші, може — колись кратеру вулкану, було озеро; його чиста вода блистіла, як алмаз. Біля глибокого басейну, оточеного гранітом, ивами, півниками, ясенами й тисячами запашних рослин, що якраз були в цвіту, розляглась прогалина, така зелена, як англійські луки; тонку й красиву траву орошувала вода, що цідилася крізь щілини в скелях, її вгноювало рослинне бадилля, що його буря безперестанно змітала з високих верховин на дно. Озеро, неправильно порізане, як вовчі зуби чи фістони сукні, було площею в три арпани[1] залежно од того, як
- ↑ Арпан = 30-51 арам, а ар = 100 кв. метрів.
