вплинули тільки ті поетичні чари, яким ми часто піддаємось, бажаючи втекти від безрадісних думок, спокушаючи божу могутність. Отже, він затремтів перед цим світлом і цим старцем, схвильований невиразним передчуттям якоїсь дивної могутности; це хвилювання було похоже на те, яке ми відчуваємо всі в присутності Наполеона або якоїсь великої людини, що величня генієм і огорнена славою.
— Ви хочете, пане, бачити портрет Ісуса Христа, написаний Рафаелем? — ввічливо спитав старий голосом, що його ясна й виразна звучність мала щось металічне.
І він поставив лямпу на вінець зламаної колони так, що коричневий ящик увесь освітився.
При священних іменах Ісуса Христа і Рафаеля у молодого хлопця вирвався жест цікавости, що його, без сумніву, чекав продавець, який натиснув пружину. Раптом стулка червоного дерева посковзнулась по жолобку і впала без шуму, одкриваючи захопленню незнайомого картину. Побачивши цей безсмертний твір, він забув усі чудеса крамниці, примхи свого сну, знову став людиною, пізнав у старцеві істоту з плоти, зовсім живу, ніяк не фантастичну, — він знову став жити в реальному світі. Ніжна стурбованість, смиренна ясність божественої голови відразу ж вплинули на нього. Якісь пахощі, що йшли з неба, розвіяли пекельні муки, що спалювали йому мозок кісток. Голова спасителя людства ніби виходила з сутіни, переданої чорним тлом; променястий вінець яскраво блищав над його волоссям, відкіль ніби й виходило це сяйво; в чолі, в плоті була красномовна переконаність, що лилася з кожної риски зворушливими потоками. Рум'яні вуста ніби щойно говорили слова життя, — глядач шукав у повітрі їхній
30
