Сторінка:Бальзак. Шагреньова шкура (1929).djvu/35

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Не примушуючи вас звертатися до мене з благанням і червоніти, не даючи вам ні французького сантима, ні леванського парата, ні сицилійського тарена, ні німецького гелера, ні російської копійки, ні шотляндського фартинґа, ні систерції або оболи античного світу, ні піястра нових віків, не пропонуючи вам нічого золотого, срібного, олов'яного, ні папірцями, ні білетами, я хочу зробити вас багатішим, могутнішим і впливовішим за будь-якого конституційного короля.

Молодик думав, що старий здитинів, і закам'янів, не знаючи, що відповісти.

— Оберніться, — сказав купець, схоплюючи раптом лямпу, щоб кинути її світло на стіну, протилежну портретові. — Подивіться на цю шагреньову шкуру, — додав він.

Молодик раптом став і трохи здивувався, помітивши над кріслом, у якому він сидів, шматок шагреню, прибитий до стіни, розмірами не більший за лисячу шкуру; на перший погляд дивно було, чому ця шкура серед глибокої темряви, що панувала в крамниці, випускає проміння таке сильне, що її можна було порівняти з маленькою кометою. Молодий скептик підійшов до цього удаваного талісману, що повинен був його оберегти від нещастя, і нишком посміявся з нього. Проте, спокушений цілком законною цікавістю, він нахилився, щоб роздивитись шкуру послідовно з усіх боків, і найшов незабаром справжню причину цього дивного сяйва. Чорні зерна шагреню були так дбайливо одполіровані й почорнені, примхливі кривини були такі чисті й виразні, що опуклості цієї східньої шкури, яскраво одбиваючи світло, утворювали стільки ж маленьких фокусів, як грані гранату. Він математично довів це явище старому, який замість будь-якої відповіди

33