ніби мали купувати собі королівські милості. Одна англійка, з білою й невинною пухкою постатю, що ніби зійшла з хмар Оссіяна, похожа була на янгола меланхолії, на муки сумління, що виникають із злочину. В цьому небезпечному зборищі була й парижанка, вся краса якої була в невимовній грації, в туалеті, розумі, в зброї всемогутньої кволости, гнучка й висока — сирена без серця і жаги, що вміє штучно творити скарби пристрасти і підробляти сердечні звуки. Тут ще блистіли спокійні на вигляд і свідомі свого блаженства італійки, розкішні нормандки з чудовими формами, південні жінки з чорним волоссям і красиво прорізаними очима. Ви сказали б, що це версальські красуні, які, зранку розставивши свої тенета, прибули сюди, скликані Лебелем, як натовп східніх рабинь з наказу купця, щоб виїхати відціль удосвіта. Вони, зніяковілі й соромливі, кружляли біля столу, як бджоли в уліку. Цей лякливий сором, разом і докір і кокетування, був певною, на щось розрахованою, спокусою або невільною соромливістю. Може, почуття, якого жінка ніколи не позбавляється, огортало їх мантією чесноти, щоб надати більше чарівности й витворности щедрим дарам пороку. Отже, змова, задумана старим Тайєфером, ніби мусила була не відбутись. Цих нестримних чоловіків покорила величня могутність жінки. Говір захоплення пронісся, як солодка музика. Кохання не йшло руч-об-руч із сп'янінням; замість урагану жаги гості, здивовані в момент кволости, вдалися в насолоди хтивого екстазу. Художники, почувши голос поезії, який завжди панує над ними, почали з захопленням вивчати ніжні відтінки, що відрізняли цих добірних красунь. Один філософ, збуджений думкою, що її викликала, може, якась пара вуглекислоти шампанського, затримтів,
68
