однак, зауважити, що літописець помилково датував цю подію, бо страта Підкови відбулася в 1578 році. Автор Львівського літопису у звістці під 1578 роком відтворює атмосферу, за якої було страчено хороброго козака Івана Підкову: «Баторій бул во Львові і поїхал на лови, а казал козака Подкову стяти, бо посол турецький скаржил на него, що татарув біял і до Польщі недопущал»[1]. Як бачимо, літописець з гіркотою і іронією пише про те, що Баторій звелів скарати на горло Підкову за те, що він «татарув… до Польщі недопущал», підкреслюючи цим чорну невдячність польського короля по відношенню до українських козаків, які грудьми захищали українські землі, що були під владою Речі Посполитої.
Уяснити міркування, якими керувався польський король, даючи згоду на страту Підкови, допомагає польський хроніст М. Бельський. Він розповідає, що Стефан Баторій через деякий час після сейму, що відбувався у Варшаві з 14 січня до 14 березня 1578 року, поїхав до Львова з приводу занепокоєнь, що виникли в зв'язку з арештом Підкови. Хроніст зауважує, що король був би стратив Підкову ще під час сейму, бо мав на нього злість за турбування королівського приятеля, молдавського господаря Петра V Кривого, але не міг на це зважитися, тому що шляхта шанувала Підкову, який захищав українські землі від нападів татар і турків, і відправив його до в'язниці у Раву[2]. Цікаві подробиці про обставини, за яких було страчено Підкову, подає історик міста Львова Д. Зубрицький. Король учинив розправу над Підковою у Львові на догоду Туреччині і Криму, з якими він намагався поліпшити взаємовідносини в зв'язку з тим, що назрівала війна Польщі з Росією. Щоб уникнути прохань і домагань шляхти про помилування Підкови, король у день страти в'язня поїхав на полювання. Підкові на ринку прилюдно було відтято голову 16 червня 1578 року[3]. Страта козацького ватажка Івана Підкови була одним з фактів віроломної політики польського уряду по відношенню до українського козацтва. Козаки виступали на захист інтересів українського селянства та міської бідноти, але польські магнати користувалися також послугами козаків для захисту своїх володінь від нападів татар і турків. Однак це не заважало польському уряду приносити козаків у жертву, коли це вимагалося політичними міркуваннями.
По-різному поставилися літописці до страти польським урядом Северина Наливайка. С. Наливайко, видатний керівник нереєстрового козацтва і повсталого селянства в період 1594 — 1596 років, був сином селянина з містечка Гусятина на Поділлі, який займався хліборобством та ремеслом і загинув від побоїв,
