в церкву, де блищало злото, лунали якісь слова незнайомої, мови і творилися якісь таємничі речи. Вірили в чудеса, в угодників, молились за «самодержавнійшого, благочестивійшого» і йшли умірати «за віру, царя й отечество» в боях із такими ж як вони робітниками й селянами інших краін, а ті умірали за «свої» віру, царя й батьківщину, за владу «своіх» пануючих клясів…
._%E2%84%966.jpg)
Серед вірних знаходилися люде й групи, яким ясним ставала вся невідповідність поліцейськоі церкви словам про милосердя бога. Вони намагалися якось церковне життя виправити, виправити саму релігію. Так народжувалися так звані «секти» та «єресі» — групи євангелістів, баптістів, мальованців то-що. Але йшли вони по хибному шляху: замісць того, щоби в корені переглянути всю свою віру в бога, всі забобони — вони проповідували поворот до староцерковного життя, або по своєму товмачили вигадки жерців, так зване
