Ця сторінка вичитана
V.
І грає кров, як музика любовна,
Прощальну пісню лебединих стад.
Не повернуть дівочих літ назад.
Не ждати в друге молодих розмов нам.
Нехай же линуть до спокійних хат
Дрімота й сон, — і їх рука покровна
Хай черпае сухі сон-трави з човна
І в вічі сіє запах рут і мят.
Вони вже тут... І Ти вже тихо сниш...
І лиш часом здрігнешся, затремтиш.
Така близька! Кохана. Рідна. Кровна.
Падуть у хлань жемчужини хвилин...
Тобі ж до уст ллє пянь безтямних вин
Небесна чаша — чарів ночі повна.
