Сторінка:Васильченко С. Осетинські казки (1919).djvu/44

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Летить він та й летить. Захотілося йому їсти. Осів він в одному селі, увійшов до крамнички та й каже що-небудь йому продати. А замість грошей дає золотого черевика. Крамар подивився на того черевика, та й каже:

— Хоч я бідний чоловік, та не хочу тебе одурити: дорогий це черевик і не можу оплатитись я за нього всім добром моїм. А єсть у нас дуже багатий купець. Піди до нього — може він купить.

Пішов Левень до багатого купця, показав йому свого черевика.

Глянув купець на черевика, та й каже:

— Добудь пару до цього черевика, оддам тобі все моє добро, всі мої крамниці з крамом і з слугами, тільки сіряк собі оставлю; візьму, в чому стоїть, за руку свою жінку й піду звідціля, ти будеш паном над усім моїм добром.

Тоді взяв його до себе в кімнати, напоїв, нагодував, ночувати оставив. Вранці Левень сів на свою шкуру й полетів по світу шукати пари золотому черевикові.

 
***

Летить він та й летить. Бачить село, а в селі панський будинок: біля нього снують люде: одні входять в будинок, другі виходять. І ті, що йдуть в будинок — плачуть, а ті, що виходять  сміються. Осів Левень в селі, підійшов до людей, та й розпитує: чого то люде, як ідуть в будинок плачуть, а як вертаються — то сміються?

Люде й розказують йому.

— В цьому будинкові живе наш князь. Колись був у цього князя молодий син, такий хороший, що й не сказати. Князь