сучасним науковим вимогам, стоявши у тій справі на перешкоді, може, ще більш од розмірів начерка та мап. Українська археологія завсіди перебувала в занедбаному стані. Тому, крім невеличкої купки фахівців, розкопи на Вкраїні провадили чи просто шукачі старовинних речей, придатних задля продажу, чи в ліпшому разі більш-менш освічені дилетанти. Через те більшість здобутих їми матеріялів переховується по музеях без жадних наукових дослідів про них, ба навіть часто-густо без порядного опису. В разі-ж є й опис, то часто-густо з ним нічого доброго не зробити. Більш за все в справі наукового вивчення нашої археології зробили німці. Але вони залежать од надрукованого матеріялу, бо музейні збірки не всім приступні задля особистої праці над ними. Таким чином і в них справа не може посуватися як слід. В кожному разі й в нарисі, й на мапах я намагався відзеркалити стан сучасного археологічного знаття й накреслити тії проблеми, що воно висунуло в справі вивчення археологічної минувшини Київщини. Тая-ж причина примусила мене відмовитися від однієї загальної мапи й замість того розкласти весь матеріял по декількох окремих мапах. З того-ж приводу я відкинув думку про вироблення спільних зазначок однакових задля всіх мап. Рівень сучасного археологічного знаття є значно вищий від колишнього. Тепер наука студіює такі питання й висуває попереду такі подробиці в нашій археологічній минувшині, що про них колишні
