Цю сторінку схвалено
XIII.
„Утонувъ! ій Богу, втонувъ! отъ, щобъ я не рушилась зъ отсёго місця, коли не втонувъ!“ цокотіла товста ткачиха, стоячи проміжъ купою Диканьськихъ бабъ, на-середъ вулиці.
„Що-жъ, хиба я брехачка яка! хиба я въ кого-небудь корову вкрала? хиба я наврочила кого, що не ймуть мені віри!“ кричала баба въ козацькій свитці зъ фіолетовимъ носомъ, розмахуючи руками: „отъ, щобъ мені води не захотілось пити, коли стара Переперчиха не бачила на власні очи, якъ повісився коваль!“
„Коваль повісився? Отъ тобі й на!“ сказавъ голова, виходячи відъ Чуба; зупенивсь и пропхався ближче до розмовляючихъ.
„Скажи лучше, щобъ тобі горілки не захотілось пити, стара пянице!“ одвічала тка-
