Тутъ помітивъ Вакула, що ні галушокъ, ні кадчини передъ нимъ не було; а замість того на полу стояли дві миски; одна повна варениківъ, а друга сметани. Думки ёго и очи мимоволі впялились на ті страви. „Побачимо,“ сказавъ вінъ самъ до себе, „якъ істиме Пацюкъ вареники. Нахилятись вінъ певне не зхоче, щобъ хлебтати якъ галушки; та й годі-жъ, треба вареникъ перше помачати въ сметану.“
Тільки що вінъ встигъ отсе подумати, Пацюкъ роззівивъ ротъ, подививсь на вареники и ще білшъ роззівивъ ротъ. Въ ту пору одинъ вареникъ виплеснувся зъ миски, плюснувъ у сметану, перевернувсь на другий бікъ, підскочивъ у-гору, и якъ-разъ попавъ ёму въ ротъ. Пацюкъ зъівъ и знову роззівивъ ротъ, а вареникъ такимъ самимъ порядкомъ відправився знову. На себе тільки приймавъ вінъ трудъ жвякати и пролигати.
„Бачъ, яке диво!“ подумавъ коваль; роззівивши зъ диву ротъ, и заразъ помітивъ, що вареникъ лізе и до нёго въ ротъ и вже й помазавъ губи сметаною. Відтрунувши вареникъ и обтерши губи, коваль зачавъ розмишляти объ тімъ, які чудеса бувають на світі, и до якихъ мудрощівъ доводить чоловіка не-
