Перейти до вмісту

Сторінка:Віктор Зелінський. Синьожупанники (1938).djvu/72

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Та заява Грекова мені прояснила в голові, я зрозумів, що він звичайний карієрист і займає своє становище не з ідейних мотивів, а тільки забезпечує своє матеріяльне становище, користуючися тодішним хаосом у військовому міністерстві. Через те й він заграв ту ганебну ролю в інтриґах зі мною, виконуючи бажання Жуківського.

На те відповів я йому, що ми всі, які служили в бувшій російській армії, знайшлися в часі революції в такому стані, як і він. Але в ґенерала мусить бути більше суворе відношення до своїх вчинків, беручи з морального боку. Цього вимагає від нього його високий ранґ. Греків гірко всміхнувся і запитав:

— Ви жонаті?

— Так!

— Маєте дітей?

— Так, маю сина!

— Еге ж, а в мене аж пять ослів на карці…

Той цинічний вислів Грекова представив мені його духове обличчя. Я перервав розмову, піднявся і спитав, коли можу дістати білєт на дорогу. Греків приступив до стола й подав мені відпустний білєт на чотири місяці зі свободою переїзду по всіх містах України а навіть закордон. Така швидка розвязка з моїм відпустним білєтом мене врадувала, а однак я подумав над тим, як швидко вони мене хочуть позбутися. Греків подав мені теж квиток на місячну платню за травень, перепрошуючи, що з браку грошей не виплачують за чотири місяці.

З тим квитком пішов я до скарбника, щоб узяти гроші. В кімнату ввійшов Жуківський. Я вдавав, що його не бачу. Але він підійшов до мене й я всежтаки мусів його привітати:

— Ну, пане міністре, все зроблено по вашім бажанню — сказав я.

— Так, мені Греків про все доклав. Отже, пане отамане, тепер між нами всі непорозуміння скінчені ось так.

І рукою у воздусі зробив хрест.

— Яке непорозуміння між нами, пане міністре?

— А, ті всі інтриґи…

— Які інтриґи?

— Це не ви, а тільки ваш начальник штабу.

— Коли вам мій начальник штабу не підходить, ви могли його змінити.

На тому ми розстались.

Вернув я до штабу, видав пращальний наказ по дивізії і став готовитися до відїзду.

Факт мойого уступлення з начальника дивізії пригноблюючо вплинув на цілу дивізію. Між іншим свідчить про це телєґрама від мойого третього полку ім. полк. Богуна, що під ту пору був у Чернигові під командою Малохатки:

 

69