Цю сторінку схвалено
ГЕНШЛЕВА.
Там так тихо. Там щось стало ся.
ЗІБЕНГАР.
Що? — — — —
Бере сьвічку та йде до дверий комори.
Геншель, ви вже вснули?
Йде до середини.
Хвиля мовчаня.
ГЕНШЛЕВА
не важить ся йти в середину.
Що там? — Що там? — Що стало ся тао го?
Вермельскірх зазирає до кімнати.
ВЕРМЕЛЬСКІРХ.
Хто там в коморі?
ГЕНШЛЕВА.
Пан Зібенгар. — Там так тихо, нїхто не відповідає. — — —
ЗІБЕНГАР
вертає поквапно назад, блїдий як стїна та держить Берту на руках.
Панї Геншлева, возьміть собі дитину та йдіть на гору до моєї жінки.
ГЕНШЛЕВА
з дитиною на руках.
Пробі', що там стало ся?
ЗІБЕНГАР.
Дізнаєте ся іще в пору!