викликати деяке довіре; верхня губа у нього було якесь страхіттє; товстість її певно збільшалась від якихсь стороннїх причин. У бородї сього Соломона було тільки пятнайцять волосків, тай то тільки з лївого боку. На всьому ж лицї у Соломона було стільки знаків від побоїв, побраних за відвагу, що він безпечно давно вже й лїк загубив їм і звик уважати їх за родимі.
Мардохай вийшов з своїми товаришами, повними подиву для його мудрости. Бульба остав ся сам. Він був у дивнім станї: він почував у перве на своїм віку якусь трівогу. Душа його була мов у пропасницї. Він не був тим колишнїм, непохитним, кріпким як дуб; він був тепер малодушний, слабий. Він тремтїв, почувши найлекший шелест, або побачивши нову жидівську постать, що з'являла ся в кінцї вулицї. В такім станї пробув він увсеь день, не їв, не пив, і очі його не відвертались нї на хвилину від невеличкого віконечка на вулицю. Нарештї, вже у вечері, з'явив ся Мардохай і Янкіль. Серце у Тараса завмерло.
— Що? Як? Удалось? — спитав він їх з нетерпеливостю дикого коня.
Але перше, нїж Жиди почали відповідати йому, Тарас запримітив, що у Мардохая вже не було й остатнього пейса, який, хоч і не дуже чепурний, все ж таки кучерявив ся
