Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/132

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

на подїя: церковний роздїл України. Після того як Київ підупав, київські митрополити стали все частїйшє перебувати в північних, суздальсько-московських землях, а 1299 р. митрополит після одного татарського пополоху таки й зовсїм туди перебрав ся. Тодї галицькі князї вистарали ся собі у патріарха і цїсаря візантийського, щоб у них була осібна митрополїя (1303), і так ослабла ще одна звязь західної України з східною (бо Поднїпровьє далї зістало ся при давнїй митрополїї).

113. Печатка Юрия Львовича, уживана Юриєм-Болеславом (напись: s. domini georgi regis rusie, „печатка володаря Георгія короля Руси").

По Юрию зістало ся два сини, Андрій і Лев, що правили до 1320-х років; з початком 1320-х років не стало їх обох і вони не зіставили мужеського потомства. Се було дуже небезпечно для Галицько-волинської держави, з усїх сторін окруженої завистними, завидющими сусїдами, що чекали тільки якогось замішання, аби нею поживити ся. Внутрішні замішання на Угорщинї, в Польщі, в Литві, що манили галицько-волинських князїв надїями щось урвати у тих земель, в сїм часї утихли: сї держави упорядкували ся і тепер прийшла черга на Галицько-волинську державу ждати від них напасти при першій нагодї. Але сим разом, видко, нїяких значнїйших замішань нї в Галичинї нї на Волини не стало ся, бояре покликали на князя досебе сестринича померших Юриївичів, сина Юриївни Марії і Тройдена князя мазовецького (в Польщі), Болеслава на імя. Хрещений