Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/22

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

нїйший чоловік не держав домашньої худоби анї звірят домашних. В часах же новійшої камянної культури він уже мав домашню худобу і міг годувати ся мясом і молоком від свого стада. Ще скорійше одомашнив собаку, свого сторожа і вірного приятеля. Навчив ся робити посуду з глини і випалювати її на огнї; робив її з руки, без гончарського круга, а про те з часом став виробляти гарні миски й горнята та мережати везерунками. Став робити кращі житла для себе, викопуючи влоговини в землї і надбудовуючи з боків та покриваючи зверху, і так поволі доробив ся досить можливої хатини з дерева чи хворосту, вимащеної глиною. Почав господарити коло землї, сїяти зерно і розтираючи на жорнах пекти хлїб або варити кашу.

Ся новійша камяна культура не тягла ся так довго як старша, але слїдами її повна майже вся земля наша. Видно, що намножило ся вже людей, тай слїди їх життя стали замітнїйші, легко їх пізнати, не то що якусь давнїйшу креміняку, що й не зміркуєш, чи її рука людська обробила, чи вона сама так одкололась. З сих часів майже скрізь знаходить ся ріжний струмент, посуда глиняна, могили людські, а місцями слїди великих осель: хати, робітнї де виробляв ся всякий струмент, або городища, де ховали ся тодїшнї люди в небезпечну хвилю; такі городища бувають досить великі — значить і людей коло них жило богато. Покійників своїх ховали часом в камінних скринях зложених з плит, часом в ямах, насипаючи над ними високі могили; инодї закопували цїлий труп, инодї палили його на огнї і потім попіл і недогарки складали в глиняний горщик і закопували; при небіжчику клали часом дещо з його річей і ріжну страву в горнятках.

14. Камінна сокіра з недокінченою дїрою, з Овруччини (там же).


15. Так званий „точок" — останки глиняної хатини-мазанки з ріжною посудою (так званої передмікенської доби), з околиць Трипілля.