за убийство або скалїченнє. І навіть ся збірка зроблена не самим Ярославом, а списав її якийсь чоловік на основі тодїшнїх судових порядків. Але в тім, що сю збірку привязувано до Ярослава, бачимо память про його законодатну дїяльність та заходи коло кращого порядку в управі й суді. Мусїли вони бути справдї значні — а до того ще й становище Ярослава як предка пізнїйшої княжої династії мусїло богато заважити на те, що його часи, його закони, його порядки зістали ся на цїлі столїтя потім взірцем, правилом, основою для всяких розпоряджень, а все його князюваннє — світлою і щасливою добою супроти пізнїйших бід, які впали на Україну потім.
._84.jpg)
30. Ярославичі. Так як і його батько, Ярослав, позбиравши землї Руської держави, потім роздав їх своїм синам. Смерть не застала його неспїдївано, мав змогу розпорядити все перед смертю, але нїчого більше не умів зробити, як віддати Київ від разу старшому синови, Ізяславу, а улюбленцеви свому, Всеволоду, побажав, аби й йому довело ся бути київським князем, але законною дорогою, а не насильством. Подїлив землї між синами і наказував їм жити згідливо, як годить ся синам одного батька й матери, та слухати ся старшого брата, київського
