Панъ Бумбль сидѣвъ въ комнатѣ въ домѣ працѣ задуманый и сумный и дививъ ся то на пусту и невеселу пѣчь, въ котро̂й не горѣвъ огонь, бо то було лѣто, то зновъ на наклеєну галузку, що висѣла на стели, и на мухи, що довкола гавузки лѣтали и не думали, що она имъ грозить смертію. Може ти̂ сотворѣня пригадували єму сумну пригоду зъ єго власного житя…
Такожь не бракувало и иншихъ признакъ, що свѣдчили о значно̂й змѣнѣ въ єго житю. Де подѣвъ ся єго сурдутъ и трикутный капелюхъ? О̂нъ мавъ на собѣ штаны по колѣна и чорни̂ панчохи, але не таки̂, якъ слуга приходскій. Сурдутъ бувъ иншій, капелюхъ звычайный, скромный, округлый. Панъ Бумбль вже не бувъ слугою приходскимъ!
Въ житю бувають таки авансы, що не то що приносять зъ собою бо̂льшу платню, але й вишу одѣжь, котра має свою особливу варто̂сть и додає властивои поваги. Польный маршалокъ має уніформъ, епископъ сво̂й фелонъ, судья свою велику перуку, а слуга приходскій трикутный капелюхъ. Одберѣть судьѣ перуку, епископови фелонъ, або слузѣ приходскому трикутный капелюхъ, то чимъ же они зо̂стануть? Нѣчимъ бо̂льше, лише людьми, звычайными людьми. Повага а неразъ и свято̂сть зависить о̂дъ уніформо̂въ, фелоно̂въ, перукъ и капелюхо̂въ бо̂льше, нѣжь якъ людямъ здає ся.
Панъ Бумбль оженивъ ся зъ панею Корні и ставъ надзорникомъ дому. Слугою приходскимъ ставъ