вольності і передчуваючи можливі заходи імперії акумулювали здобутки сучасної їм історіографії для власної легітимізації. Таким чином, в предметне поле інтелектуальної історії потрапляють казуси примітизованої інтелектуальної діяльності, що знаходяться “на межі” з суспільною історичною свідомістю.
№5
Історіографія як історія історичної науки автоматично входить до предметного поля інтелектуальної історії. Історіографія збагачується від інтелектуальної історії, як і завжди від новацій у загальногуманітарних дослідницьких підходах.
В Україні найбільшу потребу має залучення в історіографічному дослідженні специфічних методологічних підходів і.і. в таких напрямках:
– Біоісторіографія. В результаті треба очікувати написання інтелектуальних біографій окремих істориків, як “першого”, так і “другого” плану. Тут є перепони в написанні саме інтелектуальних біографій таких знакових постатей як М.Грушевський, В.Липинський та ін., бо за це наважиться взятися лише інтелектуал, наближений до рівня свого предмету дослідження (хоча і по сьогодні ми не маємо взагалі наукових життєписів деяких українських істориків минулого, не те що їх інтелектуальних біографій).
– Концепції української історії, як запропоновані істориками кінця XVIII-XX ст., так і сучасними. Актуальність даного напряму випливає з потреби сучасної української історичної науки в новому історичному та історіографічному синтезі.
– Творення нового образу української історії. На цьому шляху дослідник, хоче він того чи ні, зіткнеться з національними історичними міфами етноцентричного характеру, створеними його попередниками інтелектуалами з метою забезпечення свого народу славним минулим і звідси сформувати його певну національну ідентичність, самосвідомість. Навіть сьогодні, можемо спостерігати активну діяльність національних інтелектуалів в напрямку культивації етнічної та регіональної самосвідомості, тобто усвідомлення власної культурної та мовної осібності, свого специфічного історичного шляху, своєї особливої стратегії виживання в місцевих природних та соціальних умовах.
Національний або етнічний образ минулого складається, і це неважко помітити, з певних ключових моментів, з якими народ ототожнює себе і свою долю: етногенез українців і місце в ньому Київської Русі, спроба створення української незалежної держави під
