радости! Я кинула родину, науку, музику, пішла за тобою — тягалася по фронтах, бігала по мітінгах, латала вошиву брудну білизну по суботниках… Я вірила в революцію, в комунизм… Де вони?! В установах, де пишуть бумажки, беруть хабарі, роблять кар'єри? В партії, де…
Діректор. Софіє!…
Жінка діректор. Ну, заткни, заткни мені рота! Одішли мене до че-ка!.. Чого ж ти стоіш?…
Діректор. (підходить) Ну, заспокойся, опамятайся… Трудно нам… (хоче обняти іі за плечи)
Жінка діректора. (одскакує) Не підходь до мене! Чого тобі від мене треба? Ти мене не любиш!…
Діректор. Ні, я… (звонить телєфон. Діректор бере трубку.) Альо! Що таке? Що?… (міниться на обличчі) Страйк? Що таке — говоріть голосніше! Ага… так… так… Зараз іду!… (до жінки) Софіє, пробач, мене кличуть… Другим разом…
Жінка діректора. Почекай… Я тебе прошу зараз… Я більше ніколи нічого не проситиму…
Діректор. Ні, ні — мені треба бути там… (вибігає з кімнати)
Жінка діректора. (вибігає за ним, кричить) Вернися! Я піду від тебе! Я покінчу з собою!… Я не можу, не можу так жити… (б'ється в істериці).
