Сторінка:Еллан В. Поезії (1927).pdf/50

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


II

Ви думали — ви, тисяча тищ,
— Про кого гукаю лютий?
Про того, хто не дасть заснути.
Про того, хто прозорим муром став
Між мною сьогоднішнім, вищим
— і веселим безтурботним іхтіозавром.
Розпластався — не може підвестися сам?
Розп'явсь на шляхів перехресті
— там,
де розбіглися по вузеньким стежкам
широчезні слова маніфестів?
Гляньте — це-ж веселіше кінематографа
і змістовніше пайкової картки
— як його — лагідного і доброго
стрепену за м'який карк…
— Чуєш, ти
смішна і нелогічна потворо,
скоро
можу тебе в музей знести?