Ця сторінка вичитана
ТУПОГО БОЛЮ
Тупого болю не заглушиш
Розпачливим криком вночі.
Мовчи!..
Не руш!..
Слизькими обценьками будні
Здавили горлянку червоного свята
Проклята
Камінна непробудність…
І треба крови… Крови,
Щоб спалахнула пристрастно — п'яно…
Щоб прапор шовковий
Розіллявся вогняно...
І солоно — червона
Бризне тоненьким струмком
І жадібним язиком
Обов'є світові бастіони…
А там — пекучий цемент святкових буднів,
Всесвіт защемлять тільки травні без груднів.
Київ 1919 р.
