Ця сторінка вичитана
В РОЗГУЛІ
В розгулі п'яної стихії
Під хруст і зойки димарів
Тремтить золотоверхий Київ
З кривавим ворогом у грі.
А над руїнами — як змії,
Як бризки ранньої зорі:
— Він знову наш, Червоний Київ,
В огнях, як низках прапорів.
І до далекої Варшави,
З вогнями Київа в очах,
Поривно йдуть залізні лави,
Панам несуть червоний жах.
