Я прийшов з тобою попрощатись…
— Що-ж — прощай. Забудь мотиви вітру.
І ласкаві тихі голоси
У кущах, у тінях, у глибинах
Любого колись, старого парку.
Ще забудь — партньора мовчазного —
Так уперто він блукає поруч.
— Наче тінь твоя (чи тінь його сама ти?),
По шляхах одних, на перехрестках,
Так уперто ловить зором очі,
П'є — читає книгу тайнописну
Й перервавши — знову йде окремо,
Влившися розпеченим шуканням
В ціле море руху колективу.
Тільки знаю я: ти не забудеш
(будеш, будеш жить минулим юним!)
— Не ховайся: знаю, відчуваю,
Як тяжать пласти покори і одчаю.
Знаю, знаю, бачу — помічаю
Тугу по весняному розмаю,
А життя — дивись — шумує, кличе
