— Розбіглися хлопці з бою,
Програно мною бій,
Не залишилось набоїв,
— Треба тікати й собі…
Але наче подвоєно вдари —
На стежці — кінських копит:
Навздогін за отаманом шпарить
В лісі погоня з степів.
Став, причаївся за дубом:
Мчить верхівець — один —
За отаманом любий
Джура його молодий.
— Стій, ти куди?
— А, за мною? Від… баб?..
Щось не бачив тебе серед бою,
Коли я ворогів рубав…
Джура — спокійно: — Годі!
Вгору руки. Закінчено гру.
Я — коханець комуни. Заводів
Вірний слуга і друг…
Блиснув очима. Похмурим
Одразу став отаман:
— Коли так обкрутив мене джура,
Значить, молодість зрадила нам.
— Так, ось хто твоє кохання?
Ну що-ж — забери мою кров —
Перемагає останнім
