14
АБГУСТИНЦІ
О.Л. Авдикович.
Х.Бругля. Протягом 1743--52 йо- то підтримували магнати Чарто- райські, які намагались провести окремі реформи. Під час королів- ства А. ПІ Правобережна Україна, яка перебувала під владою Речі Посполитої, була охоплена по- стійними виступами гайдамаків (див. Гайдамацький рух; найбіль- ші -- 1734, 1750), які боролися проти політ, й реліг. засилля польс, шляхти та екон. визиску євреїв-орендарів. У зовн. політиці орієнтувався на Російську імперію, одночасно лавіруючи між Авст- рією та Пруссією. Наслідком по- разки А. ПІ у Сємилітній війні
Август НІ Саксонський.
1756--1763 стало завоювання Са- ксонії австрійс. військами й оста- точний перехід Речі Посполитої під вплив рос. імператриці Кате- рани ЇЇ.
П. у м. Губесбург.
Літ. іазаєурткі . Ацризі ПІ Зав. М/тосіам,, 1989; Тороізкі /. Роїзка му сга- зас помогуїтуєсі (1501--1795), Розлай, 1994,
Т.В. Чухліб.
АВГУСТИНЦІ -- чл. катол. чер- нечого ордену (нині кілька конгрегацій), послідовники вчен- ня Августина Блаженного Аврелія (354--430) -- християн, теолога, філософа, родоначальника хрис- тиян. філософії історії, видатного представника зх. патристики. В основу діяльності А. покладено «Правило», що приписують Авгу- стину (397). Статут вимагав від священиків й кандидатів у священ- ство целібату (безшлюбності), спіль- ного чернечого життя та відмови від особистого майна як необхід- них умов пастирської служби,
У 12 ст. склалися дві великі конгрегації А.: каноніки св. Нор- берта та каноніки св. Віктора. Перші віддавали перевагу спогля- дальному життю та аскезі, другі -- інтелектуальним вправам, сприя- ючи розвитку середньовічної схо- ластики. У 13 ст. утворився злида- рюючий орден А.-відлюдників (статут затверджено 1256). На- прикінці 14 ст, формується нова конгрегація А.-каноніків, цент- ром якої став монастир у Біндс- теймі. Чл. конгрегації був відомий теолог Фома Кемпійський (Томас Хемеркен).
До шавгустинської чернечої традиції у різні часи належали Рьойсбрук, Мартін Лютер, Еразм Роттердамський, Грегор Мендель,
В Короні Польській та на укр. землях А. не відігравали помітної ролі. На поч. 15 ст. монастирі А. з'явилися в Галичині.
Сьогодні бл. 10 тис. А. діють у країнах | Латинської Америки, США, Німеччині, Польщі.
Літ: ЕпсуКіоредіа Каїоіїска, і. І. Сибізл, 1976; Сіовег 2. Епсукіоредіа 5іа- тороізка, і. І. Матегама, 1985; Христи- анство: Словарь. М., 1994; Релігієзнав- чий словник, К., 1996; Ярош 0. Схо- динками посвяченого життя. «Людина ісвіт», 1997, Ме 7.
Т.О, Комаренко.
АБДАКОБ Микола Степанович (2541 6).02.1847--24011).09.1915) -- один з найвідоміших і найвпли- вовіших промисловців Донец. бас. кін. 19 -- поч. 20 ст, За фахом прничий інженер, Розпочав дія- льність як управитель вугільних копалень Російського товариства пароплавства і торгівлі. Від 1879 брав участь у роботі з'їздів прни- чопромисловців Пд. Росії і протя- гом 1879--1906 щорічно обирався уповноваженим пірничопромис- ловців Донбасу для виконання їх- ніх клопотань перед урядом. Брав участь у розробці найважливіших проектів з'їздів (про буд-во у Дон- басі залізниць, удосконалення пд. мор. портів), тарифів на пере- везення залізницями вугільних вантажів, застосуванні робітн. за- конодавства на рудниках і 3-дах Донбасу тощо. Був чл. Ради з пр- ничопромислових справ при Мін- ві землеробства і держ. маєтнос- тей, а також чл. Ради у Залізнич- них справах при Мін-ві шляхів. 2 листоп. 1900 обраний головою Ради з'їздів прничопромисловців Пд. Росії, а 1903 -- головою Ради з'їздів представників пром-сті й торгівлі, водночас виконував обо-
в'язки голови Харків. біржового к-ту й голови Харків. вугільної біржі. 16 берез. 1906 на з'їзді пре- дставників торгівлі й пром-сті об- раний чл. Держ. ради Російської імперії від пром-сті й незабаром увійшов до складу фінансової ко- місії Держ. ради.
А. належить кілька праць про прничозаводську пром-сть, пере- везення вугільних вантажів, са- нітарний стан на кам'яновугіль- них рудниках, надрукованих в «Южно-Русском горном листке», «Горнозаводском листке» та ін.
Літ: Фомин П.Й. Горная и горно- заводекая промьшленность Юга Рос- син, т. І.Х., І915; Краткий очерк исто- рим сСсьєздов горнолромьшленников Юга России, Х., 1922; Потолов С.Й. Рабочиє Донбасса в ХІХ веке, М.--Л.,
1963. Ю.П. Лавров.
АБДИКОВИЧ Орест Львович (псевд. - Данило Троян; 06.02. 1876--28.10.1918) -- укр. педагог, письменник, літературознавець. Н. в с. Сороки (нині село Бучаць- кого р-ну Терноп. обл.). Навч. у Гірничій акад. м. Леобен (Авст- рія), закінчив філос. ф-т Львів. ун-ту (1901), Працював учителем г-3ії у ом. Перемишль (нині м. Пшемисль, Польща). А. -- ав- тор збірок оповідань «Поезія і проза» (1899), «Метелики», «Нет- лі» (1900), «"Моя популярність" та інші оповідання» (1905), «Ой, у рідному краю та на дикому полі» (1918). Оповідання А. переважно побутово-психологічного харак- теру, в них реалістична манера поєднана 3 елементами символіз- му. Автор вміло схоплює конф- ліктні ситуації, ставлячи героя пе- ред необхідністю внутр. вибору. У тв. останніх років звучать антиво- єнні мотиви, Відомий також як автор літ.-критичних розвідок «Ог- ляд літературної діяльності Олек- сандра Кониського» (1908) та «Форма писань Маркіяна Шаш- кевича» (1911).
П. у м. Відень, похований у Перемишлі.
Літ. Крушельницький А. Посмертні оповідання Ореста Авдиковича. «Нові шляхи», 1929, Мо 4; Нахлік Є. Авдико- вич Орест Львович. «Українська біо- трафістика», 1996, вил. І,
М.М. Ільницький,
АВДІЄНКО Михайло Овер'яно- вич (1886 -- 08.09.1937) -- укр. громад. і політ. діяч, один 13 ліде- рів укр. націонал-комунізму. Мо- білізований під час Першої світо-
