Перша частина переїзду відбулась при найкращих умовах. Година була гарна, сприяюча для плавання, й швидко „Рангун“ опинився недалеко від Великого Андамана, головного острова з гуртка инших, мальовничий вершок якого — Седуль-пік в дві тисячі чотиріста футів заввишки помічається здалека.
„Рангун“ йшов довго по-під берегом. Населення острову, яке складається з одних дикунів — папуасів не показувалось на ньому. Це були дикуни, що стояли на остатнім ступні людскости, але зовсім даремно ославлені за людожерство.
Вигляд цих островів був надзвичайно гарний. Величезні ліси латаній, ареків, бамбуків, мускатових дерев та мимоз здіймались попереду, а далі мальовничо виступали струнким профилем гори. На березі виднілась безліч саланган, гнізда яких дуже високо цінують в Небесній імперії. Та пасажири „Рангуна“ не довго могли милуватись з того краєвиду. Пароплав прудко йшов до Малайської протоки, якою мав увійти в Китайське море.
Що-ж робив в той час Фікс, проти волі примушений мандрувати кругом світу? Виїхавши з Калькути, де він наказав переслати собі наказ до Гон-Конгу — Фікс сподівався уміститись на „Рангуні“ непоміченим Паспарту. Справді, йому важко було розтлумачити тепер Паспарту свою присутність на пароплаві. Паспарту був певний, що Фікс знаходиться в Бомбеї й тому, несподівана зустріч з ним на облавку „Рангуна“ могла навести прямодушного француза на де-які підозріння. Але сама логика обставин примусила його поновить знайомство з Паспарту. Ми зараз побачимо, як це сталось.
Усі надії, всі бажання сищика скупчились тепер на єдинім пункті земної кулі — на Гон-Конзі.
