звертав ніякої уваги на красу природи, повернулись до міста. Останнє уявляє з себе велике зібрання присадкуватих будинків, оточених чудовими садками, де ростуть мангусти, ананаси та всі найкращі овочі в світі.
О десятій годині вони знову прибули на пароплав. Крадькома плівся за ними Фікс, котрий також мусів найняти екіпаж — і, виходить, витратив гроші цілком по-дурному.
Паспарту ждав їх на містку. Він купив кілька десятків мангуст, завбільшки як звичайне яблуко, темно-рудоватих зверху, та ясно червоних в середині. Білі плоди цього овочу, що наче тануть в роті — незрівняні ласощі. Паспарту з радістю подав їх містріс Ауді, яка з граціозною подякою прийняла їх од щирого слуги.
Коло одинадцятої години „Рангун“ скінчив навантажувати вугілля й знявся з якоря. Після кількох годин мандрівці вже втратили з очей високі гори Малаки, в лісах якої мешкають найкращі в світі тигри.
Майже 1300 миль відділяють Сінгапур од Гон-Конгу, маленької англійської теріторії, відрізаної від китайського берегу.
Цю дорогу Філеасові Фоггові треба було пройти не більш як за шість день, щоб застати пароплав в Гон-Конзі, який мав одійти 6-го листопаду в Йокагаму — один з головних портів Японії.
„Рангун“ був дуже навантажений. В Сінгапурі сіло багато нових пасажирів: індусів, цейлонців, китайців, малайців та португальців. Ці пасажири розміщувались, головним чином, на другорядних місцях.
З останьою квадрою місяця, ясна до того часу, година змінилась. Море хвилювалось. Иноді подимав холодний вітерець, але на щастя він гнав
