— Добродію, ви були дужо ввічливим, запропонувавши мені їхати на зафрахтованому вами судні, але, хоч мої кошти не дозволяють мені так зробити як ви, все таки, я хочу заплатити свою частину.
— Не будемо про це говорити, пане, — відповів містер Фогг.
— Але ж…
— Ні, пане — повторив Фогг тоном, що не припускає заперечень. — Це ввійде в загальний рахунок.
Фікс вклонився. Він задихався й, розлігшись на носі шкуни, за весь день не промовив і слова.
Однак шкуна йшла швидко.
Джон Бунсбі сподівався й кілька разів казав містеру Фоггові, що вони вчасно приїдуть до Шанхаю. Містер Фогг звичайно відказував, що він в це вірить. Тим часом і весь екіпаж про те дбав. Обіцяна нагорода заохочувала молодців. Через це ні одна снасть не була легко натягненою, кожне вітрило було щільно привязано, стерник не зробив даремно й одного руху стерном. На регаті королівського Яхт-клубу не могли б маневрувати з більшим доглядом.
Увечері лоцман обрахував, що шкуна відійшла від Гок-Конгу на сто двадцять миль. І Філеас Фогг міг сподіватись, що він дістанеться до Йокагами без запізнення. Таким чином перша важлива перешкода, яка йому зустрілась після виїзду з Лондону могла й не мати значних шкодливих наслідків.
Перед світом „Танкадера“ увійшла в протоку Фу-Кієнг, що відділює Формозу від Китайського берега, й перейшла тропик Рака.
Море було неспокійним, бо в цій вузькій протоці стріваються протилежні течії. Шкуні доводи-
