По дорозі він зустрів Паспарту, який запитав його, чи не треба запастись енфільдовськими карабинами або кольтовськими самопалами. Паспорту чув десь, що індійці племени Павні та Сіу часто затримують валки й грабують пасажирів. Містер Фогг знайшов цю обережність зайвою, а тим часом, залишив цю справу на волю Паспарту.
Після того він попростував далі до англійського консульства. Філеас Фогг не зробив і двісті кроків, як через „дуже несподівану випадковість“ здибав Фікса.
Фікс вдавав дуже здивованого.
Як? Вони разом їхали на „Ґенералі Ґранті“ й не могли зустрінутись. У всякім разі Фікс вважав за честь для себе зустріч з джентльменом, якому він був так вдячний за відому поміч в скрутнім його становищі
Нині власні справи закликають його до Европи й він дуже радий можливості їхати й далі в такім приємнім товаристві.
Філеас Фогг чемно відповів, то він теж радий зустрічі з Фіксом. Для того, щоб не втратити з очей джентльмена, Фікс попрохав дозволу пройти вкупі з ним. Містер Фогг згодився.
І всі троє пішли вони вулицями Сан-Франціско. Скоро вони перейшли на Монгомері-стріт. Тут був страшенний натовп та колотнеча. По пішоходах, серед вулиці, на рейках трамваю — скрізь тиснувся народ, не зважаючи на те, що екипажі не спиняли свого звичайного руху. Всі входи до крамниць, всі вікна, навіть всі дахи були вкриті силою люду. Серед того великого натовпу сновигали мандрівні афіші. В повітрі маяли стяги та прапорі. Скрізь чути було викрики:
— Слава Камерфільдові!
— Мандібой! Слава!
