ставали й мали змогу крізь вікна милуватись з мальовничої краса цієї гірської країна. Дорога зміняла свій напрямок згідно до гірських нерівностів та заворотів Сієри. Колія залізниці то стелилась по узбіччу гір, то неначе висіла над проваллям, безтурботно обходючи гострі виступи скель; часами спускалась і довго йшла вузькими проваллями, з котрих здавалось не було виходу.
Паровик блищав міддю, кидаючи жовтий світ великого свого лихтаря й, як луна, подвоював своїм свистом, пихканням та звуком срібленого дзвона шум гірських потоків та водоспадів, чипляючись димом за темні сосни.
По дорозі не здибалось ні мостів, ні тунелів. Залізниця йшла вздовж гірських зворотів і не силуючи природи, намагалась неодмінно знайти найкоротчу дорогу.
Коло десятої година потяг увійшов долиною Карсона в штат Неваду, а в полудень вийшов з Рено, де пасажири, користуючись двадцяти хвилинною зупинкою, мала змогу поснідати. В цім місці північно-східний напрямок дороги змінювався. На протязі кількох миль дорога йде в північнім напрямку берегом річки Гумбольта, повертаючи потім разом з цею річкою просто на схід сонця до самих гір Гумбольта, з котрих ця річка починається, цеб-то майже до східньої межі штата Невади.
Поснідавши, містер Фогг, містріс Ауда та їхні подорожні товариші знову заняли свої місця у вагоні. Вони вигідно вмостились на мнягких канапах і з насолодою милувались з краєвидів, що пробігали перед їхніми очима.
Широкі рівнини, оточені горама, темні профілі яких виступала на обрії, прорізані були рівчаками з бурхливими струмками на дні. Инколи здалеку виднілась немов жива гребля, череда бі-
