чить читач ельдер — Вільям Гіч не нехтував для своєї мети й викладами по вагонах.
Дуже підвищеним голосом, помогаючи слову рухами, він розповів історію мормонизма з біблійних часів. „Ще в Ізраїлі, — казав місіонер, — мормонський пророк з коліна Йосипового оповістив закони нової релігії й переказав їх своєму синові Моромові. А потім, по багатьох століттях Йосип Сміт, фермер з штату Вермон, переклав цю дорогоцінну книгу, писану єгипетськими літерами. Він проголосив себе після того пророком в 1826 році. Нарешті, йому з'явився посланець з неба в яснім лісі й передав йому закони Господні“.
Де-кілька слухачів, яким оповідання місіонера видалось не цікавим, вийшли з вагону. Але Вільям Річ провадив далі, розповідаючи, як „Вільям Сміт, зібрав своїх братів, батька та кількох учнів і заснував релігію святих останніх днів, визнану не тільки в Америці, але її в Англії й в Скандинавії. Вона має серед своїх послідовників чимало художників та инших осіб вільних професій. Далі він оповідав про те як в Огіо засновано було колонію, а в Ніркледі збудовано місто й церкву в 200.000 доларів вартістю. Далі він говорив про те, як Сміт зробився підприємливим банкиром, і нарешті дістав від одного звичайного власника музею мумій — папірус, — писаний власною рукою Авраама й багатьох єгиптян“.
Оповідання обіцяло бути без краю довгим. Кількість слухачів потроху зменшувалась і лишалось вже чоловік зо двадцять. Та місіонер цим не журився й дуже докладно розказував, як в 1937 році Сміт обанкротився; тоді зруйновані акціонери вимазали його смолою й виваляли в пусі. Та через кілька років він знову піднявся в штаті Місурі, ще більш попереднього вшанований, на чолі товариства з трьох сотень учнів. Але че-
