За скілька хвилин містер Фогг вже сторгувався з хазяїном цього суходольного судна й наняв його. Вітер був сприяючим, бо гнав прямісенько з заходу й досить сильно в той час. Сніг промерз і Мудж брався довезти їх за кілька годин до Омахи. Звідціль ходило чимало потягів і було кілька колій, що вели з Чикаго до Нью-Йорку. Нічого було відмовлятись од такого зручного випадку.
Тому, що така їзда для містріс Ауди була-б дуже важкою, особливо в такий холод, який мав відчуватись ще дужче при швидкій їзді, Фікс запропонував їй доїхати потягом, з нею він призначив їхати Паспарту, який повинен був довезти її до Европи як найвигодніще. Та містріс Ауда рішуче відмовилась од цієї пропозіції, бо не схотіла кидати містера Фогга. Паспарту дуже радів з того, бо йому самому не хтілось кидати свого пана, особливо тепер, коли той був в товаристві шпига.
Про що думав тоді Фікс — важко вгадати. Чи мав він хоч краплю сумніву в провині містера Фогга, коли той повернувся назад, чи він справді вважав його за хитрого злодія, котрий, гадав, обїхавши кругом світу, утікти від суду? Можливо, що особисте його відношення до Філеаса Фогга трохи відмінилось, зате постанова цілком виконати свій обов'язок не змінилась.
От через що він більше від усіх поспішався до Англії.
О восьмій годині сані було зготовлено до вирушення. Подорожні вмостились на них, добре обгорнувшись пледами[1]. Два дужих вітрила було нап'ято й санки під натиском вітру почали бігти по снігу з прудкістю сорока миль за годину.
- ↑ Дорожні ковдри.
