леніли финикові пальми. Далі, між горами розлягалось широке поле, поросле кавовим деревом.
Паспарту з великою приємністю дивився на це видатне місце й знаходив, що воно, оточене своїми білими стінами, з напів-розваленим фортом при одному боці, нагадує величезну філіжанку з вушком. Тої ночі „Монголія“ пройшла Баб-ель-Мандебську протоку. Ця назва на арабській мові означує: „Ворота сліз.“ А другого ранку зупинилась в пароплавнім порті Адені, щоб заготовити палива.
Забезпечення паливом пароплавів в такій далечіні від тих центрів, де його здобувають — справа надзвичайно тяжка й складна. Компанії це коштує кожен рік вісімсот тисяч фунтів. Дійсно, для цього треба було завести склади в ріжних пунктах; в цих далеких морях ціна за тонну вугілля доходить до вісімдесяти франків[1].
„Монголії“ треба було ще пройти тисячу шістьсот пятьдесят миль до Бомбею, й для нагрузки вугілля потрібно було не менш чотирьох годин. Але це нітрохи не заважало містерові Фоггові, бо він передбачав те раніш. Крім того-ж „Монголія,“ маючи по роспису прийти до Адену пятнадцятого жовтня ранком, прийшла туди чотирнадцятого увечері.
Таким чином зоставалось зайвих пятнадцять годин.
Містер Фогг і Паспарту зійшли на землю. Містер Фогг хотів накласти візу на пашпорті. Фікс непомітно стежив за ним. Вчинивши ту формальність, містер Фогг повернувся на пароплав.
Паспарту ж, як звичайно, ходив та розглядався по місті, повному турків, персів, євреїв,
- ↑ Франк = 37—38 коп.
