цієї мети, отже індуси користуються з нього великим успіхом.
На щастя, слона ще малий час виховували таким чином і „муч“ ще не виявлявся. „Кіуні“, як звали цю тварину, міг, як і всі инші слони досить швидко йти протягом кількох днів, і не маючи нічого кращого, Фогг одважився скористуватись з цього.
Але слони в Індії досить дорого коштують, бо вони там починають потроху зникати. Однаково дорогі самці, бо тільки вони придатні до циркової боротьби. Приручені розпложуються швико й здобути їх можна тільки на полюванні. Того ними дуже дорожаться і дуже їх шанують.
Коли Філеас Фогг запропонував індусові найняти цього слона, той рішучо відмовився.
Але Фогг не залишив на цьому справи та запропонував незвичайну ціну, — десять фунтів за годину (250 франків). Індус не згожувався. Фогг пропонував двадцять фунтів, нарешті сорок, та все без жадного успіху. Паспарту аж підскакував при кожній надачі, а індус не піддавався спокусі.
Однак грошей виходило чимало. Коли мати на увазі, що слон йде до Аллагабаду пятнадцять годин, то виходило, що він заробить своєму хазяїнові шістьсот фунтів (15,000 фр.). Філеас Фогг ні краплини не хвилюючись, запропонував індусові продати слона й давав спочатку тисячу фунтів; індус не згожувався. Здавалось, він угадував великий бариш.
Сер Френсіс Кромарті відвів Філеаса Фогга в бік і порадив йому подумати раніш, ніж торгуватись далі. На це Фогг одповів, що немає звички робити не подумавши й що справа йде про заклад на двадцять тисяч фунтів, тому слон йому необхідний і він згоден заплатити за нього в де-
