Сторінка:З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. 1893.djvu/103

Йди на право, я на ліво
Шлях верстатиму в тумані,
І не здиблемось ніколи,
Як дві краплі в океані.

Як в дорозі здиблю горе,
Що тобі несе свій дар,
Сам єго до себе справлю
І прийму єго тягар.

А як щастє часом схоче
В мою хату загостить,
Я єго до тебе справлю,
Най голубком полетить.

Що́ міні без тебе щастє?
Звук порожний і мана.
Що міні без тебе горе?
Щезла і єму ціна.

Наче крапля в океані
Розпливусь я, потону;
Ти гуляй на сонці, пані,
Я-ж спадатиму ко дну.

 

---

XII.

 

Не минай з погордою
І не смійсь дитя!
Може в тім осміянім
Суть твого житя.

Може в тім зневаженім
Твого щастя карб,
Може в тім погордженім
Є любови скарб.

Може сміх твій нинішній
Срібний та дзвінкий
Стане в твойій памяти
За докір гіркий.

 

---