І говорила перша: „Я любов,
„Житя людського сонце невечерне.
„Як сояшник за сонцем, так за мнов
„Най раз на все твоє ся серце зверне.
„І світ і люде, всі перед тобов
„Являтись будуть світлим боком: скверне,
„Погане, зле, лиш з наслуху, немов
„Крізь сито тілько будеш знать. Оберне
„Мій дар до тебе щирих серць богато,
„І від найліпших найчеснійших твого
„Віку — добра й любви зазнаєш много.
„Тож хорони, дитя, сей дар мій свято!
Любов людей мов хліб той до засіка
Громадь і степенуй в любов до чоловіка!“
18 сент. 1889.
І говорила друга: „Я ненависть,
„Любви сестра й товариш невідступний.
„Ненавиджу я все, що звесь лукавість
„І кривда й лад нелюдський та підкупний.
„Ненавиджу я всю тоту неправість,
„Що чоловіка пха на путь непутний,
„Що плодить в душах підлість, бре́хні, зависть,
„Крутіж отой могучий, каламутний.
„Не в серці людськім зло! А зла основа
„Се глупота й тота міцна будова,
„Що здвигнена людьми і йіх же губить.
„Се зло й тобі прожре до кости тіло,
„Щоб ти зненавидів єго і бивсь з ним сміло.
„Хто з злом не боресь, той людей не любить“.
18 сент. 1889.
