Як леви, боролись вони за народ,
За правду народнього діла,
Життя їх стрівало тернами негод,
А смерть їх безсмертєм зустріла…
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . .
Як тяжко, як журно без вас дорогі,
Як пусто і сіро усюди…
Тремтіть же, тікайте, кати-вороги,
Бо смуток в нас помсту розбуде.
Клянемся ми всі, що за їх помстимо,
Всі ваші злочинства згадаєм,
Яке надівали на край ви ярмо,
Як тяжко знущались над краєм.
